Карло Феррарі Безплатні ноти

Карло Феррарі був відомим, хоча й майже невизнаним композитором і віолончелістом, народився в родині музикантів. Доступні біографічні відомості обмежені та уривчасті. його прозвали «Lo Zoppo di Piacenza» (він, очевидно, був кульгавим), у нього було два брати, які також були музикантами: Доменіко та Паоло, обидва скрипалі (перший нібито був учнем Тартіні, а також сам був композитором). У 1744 р. К. Феррарі переїхав із рідної П’яченци до Парми, де 1 жовтня 1753 р. був прийнятий на службу до герцогського двору. У 1756 р. задокументовано його присутність у Парижі, де він виступав на віолончелі в «Concert Spirituel» , що є свідченням його слави та престижу. Насправді Concert Spirituel був створений А. Д. Філідором у 1725 році та діяв у Парижі до 1791 року, пропонуючи музичні програми великого значення та приймаючи найвідоміших режисерів та інструменталістів Європи. Через два роки ми знову знаходимо Ferrari у Пармі. Завдяки архівним дослідженням, проведеним Гаспаре Нелло Ветро, ми знаємо, що він отримав значне підвищення платні («un soprassoldo di 6.000 lire») у герцогському указі від 6 квітня 1758 року. У 1765 році, як ми знаємо, він був членом Герцогської капели, а 1 квітня 1766 року Феррарі був призначений першою віолончеллю камерного оркестру герцога (Ейтнер називає його «Virtuoso di Camera del Duca di Parma»). У січні 1785 року він був найнятий викладачем у «Regio Collegio dei Nobili» в Пармі, престижний заклад музичної освіти, заснований у 1601 році за розпорядженням Рануччо I Фарнезе, який навчав студентів музики з усієї Європи. Цей «віртуоз» гри на віолончелі Карло Феррарі був автором камерної музики для струнних (сонати для скрипки і баса і для віолончелі і баса, дуетів і сонат для чотирьох інструментів), а також симфоній. Однак його улюбленим інструментом залишалася віолончель.